Засноване ним співтовариство One Life – приклад того, що українські туристи вміють весело й яскраво відпочивати. Артемій – один із завзятих мандрівників, який відвідав 50 країн світу, побував у найвіддаленіших куточках нашої планети, оцінив туристичний потенціал багатьох регіонів. Такий мандрівник точно розуміє, що потрібно міняти в туристичній Україні.

Життя у нас усіх дійсно одне, тому потрібно проживати його барвисто і насичено. Zruchno.Travel така ідея дуже до душі. І якщо ви не знаєте як і замислюєтеся про зміни, ця людина розповість вам, як кинути те, що вже набридло, і відправитися слідом за мрією.

– Судячи з усього, туризм давно і надовго став захопленням Вашого життя...

– Так, знаєте, мій спосіб життя наповнений не стільки туристичними поїздками, скільки подорожами. Хіба можна назвати занурення на дно Маріанської западини, експедицію на Північний полюс без підготовки або подолання двох пустель у частині Сахари туризмом? Це скоріше подорожі, любов до яких у мене зародилася із самого дитинства. Ріс я у звичайній харківській родині, море вперше побачив у 19 років – тоді, пам’ятаю, обімлів. Увесь час читав книги Жюля Верна, Джека Лондона, Даніеля Дефо, в яких йшлося про часи першовідкривачів і мандрівників, які проходили моря, досліджували континенти, і це мене дуже сильно надихало. Саме тоді у мене зародилася любов до подорожей, яка тепер реалізувалася в той спосіб життя, який я веду.

– І незабаром з’явилася ідея проекту One Lifе?

– Це моє захоплення, яке перевтілилося в One Lifе. Весь цей час я розвивався, будував кар’єру, в 2005-му був визнаний кращим бізнес-лектором – у житті все складалося. Але в якийсь момент я відчув себе нещасним. Так, я заробив серйозні гроші своїми мізками, отримав визнання, допоміг своїй родині, вже була можливість подорожувати світом, але якось непомітно я став рабом свого бізнесу, постійно жив у напрузі, на мені був величезний тягар відповідальності. Я втомлювався не тільки фізично, а й психологічно, був як натягнута струна, не міг ні зупинитися, ні вийти із цього. Саме цей стан і став моїм стимулом.

На той час я вже два роки жив у Нью-Йорку. Пам’ятаю той момент, коли приїхав на зустріч до одного з клієнтів, а поки чекав, відкрив журнал, який лежав там на столику. На очі мені попалася стаття одного дантиста з Австралії. Він писав про свій життєвий успіх, як домігся соціального статусу, грошей, але потім почав відчувати апатію, ніби захворів на грип. А через деякий час цей дантист усе кинув і почав займатися улюбленою справою – серфінгом. Я впізнав у ньому себе. Я читав цю історію і думав, що вона про мене. Після цього я вже не слухав співрозмовника, а малював на папері, що у мене тільки одне життя (One Life), і тоді зародилася ідея проекту.

– Як збиралася команда, яка організовує подорожі для One Life?

– Через два роки після тієї історії я вийшов із бізнесу, і справа пішла: перша серйозна подорож була на Північний полюс, потім почав знімати телепроект про подорожі українця по країнах через континенти – The Ukrainians називався. Тоді мені подобалося писати щоденники, щоб не забути унікальні моменти, і я завантажив їх на один блогерський сайт. Абсолютно несподівано для мене вони отримали величезний відгук від людей.

У кожному своєму оповіданні я пояснював, як змінив життя, що воно у нас одне і наше завдання – знайти своє призначення, жити цікаво й насичено. Згодом сформувалася певна аудиторія, яка читала, коментувала. У 2011 році я прийняв рішення, що цих людей здорово було б зібрати разом. Приїхали 300 осіб із семи країн, і ми створили дуже душевну атмосферу однодумців. На другу зустріч приїхало вже 700 осіб! Ніхто не міг зрозуміти, що це за вечірки у нас такі: всі яскраві, красиві, усміхнені, ще й із прапором (напевно, думали, що якась секта)...

Перша наша подорож, в яку ми вирушили всі разом, був яхтинг. Ми показали людям, що це не так дорого і цілком реально подорожувати за одну тисячу євро на яхті, яка коштує півмільйона. Потім до нас вже прийшли серйозні спонсори, все почало розвиватися. Тоді стало зрозуміло, що треба будувати професійну команду, тому що на одному ентузіазмі цього не витягнеш.

– Скільки країн Ви відвідали за цей час? І яка країна буде наступною?

– Відвідали вже більше 50. Через кілька днів їдемо на Мадагаскар, там теж велика експедиція: Маврикій, Юдін, Мадагаскар, Коморські острови. Через місяць ми їдемо в Таїланд і Лаос із проектом «Орел і решка». Це вперше ми об’єднуємо експедиційну подорож і телевізійний формат, коли знімальна група знімає цікавий маршрут і кожного учасника подорожі.

Фото: facebook.com/natgeo

– Багато людей хочуть взяти участь у програмі, враховуючи, що така поїздка коштує майже чотири тисячі євро?

– Так, подорож потребує дійсно великих грошей. Але я вам скажу, що тут абсолютно чітко видно цінність, тому що у нас там буде три сегменти, у кожному з них будуть «золота» і «правдива» групи. Кожен учасник, до речі, побуває в обох. Якщо повторити цей маршрут самостійно, то ви ніколи не впишеться у ці гроші по «золотій карті», це буде коштувати набагато дорожче. До того ж за ці гроші ти отримуєш унікальні можливість і досвід – поїхати і стати учасником цього телепроекту!

– Ті, хто з Вами подорожує, це вже досвідчені туристи або все-таки приходять любителі?

– Звичайно, приходять! Як правило, завдяки нам люди дізнаються, як це круто – подорожувати. Так, це особистості, які вже поїздили, багато бачили, але подорожі вже перестали їх хвилювати, викликати ті емоції, від яких захоплює дух. Коли людина потрапляє до нас, їй здається, що вона не подорожувала, а їздила по туристичних путівках. Тут вона занурюється в атмосферу, знаходить багато друзів, однодумців, розширює своє коло спілкування. Ось приблизно така у нас аудиторія.

– Нещодавно ви повернулися з Північної Кореї, раніше була поїздка на Північний полюс. Це пошук нових емоцій, коли звичайні подорожі вже не влаштовують?

– Люди, в яких є прагнення до пізнання, подорожей, природно, хочуть кожен раз відчувати нові емоції, щось відкривати для себе, тому ми й вибираємо такі напрямки. Передусім у нас критерій один – вибирати те, від чого у самих перехоплює дух. До речі, хотілося б сказати, що не все так страшно, як нам здається, у контексті нашого недавнього досвіду в Північній Кореї. Це було одне з найкращих вражень за весь час. Я побачив і відчув, які паралельні реальності існують – це було потужніше за деякі природні чудеса. Я дуже радий, що ми перші пробили до них шлях.

– Яка подорож була найнебезпечнішою?

– Ми намагаємося не робити небезпечних турів для One Lifе, все-таки несемо відповідальність за групу. А сам я іноді люблю вирушати в такі поїздки, щоб, як то кажуть, точити кігтики. Дуже хвилююча була експедиція-занурення на дно Маріанської западини. Звичайно, страшно було пірнати на 10 кілометрів чорної прірви в океані, коли поруч вирують хвилі, а у тебе тільки човник. Ще пригадується, як на мотоциклі перетинав усю Азію з Півдня до Золотого трикутника. Там також була низка екстремальних ситуацій, коли довго їдеш на двох колесах. У наступному році я збираюся зійти на Еверест, працюю над своїм функціоналом: збільшую витривалість, напрацьовую висотний досвід, постійно ходжу в гори, щоб бути у формі.

Фото:psmag.com

– Які місця стали для вас улюбленими, куди хотілося б повернутися знову? Можливо, є такі, де мрієте жити?

– Одне з найсильніших місць, куди ми постійно повертаємося, – Гімалаї. Ми бачимо, як ці подорожі змінюють життя. Також є улюблені країни, особисто у мене це Непал, Таїланд – м’яке, зручне місце для життя. Також я дуже люблю США, тому що це країна з неймовірною природою, дуже велика, різнопланова, масштабна для подорожей.

– А наскільки конкурентоспроможна Україна серед інших країн у плані туризму?

– У нас прийнято багато говорити про українську природу, але насправді вона мало що може дати. Об’єктивно, коли подорожуєш по Італії, то зустрічаєш сотні приголомшливих видів. Море теж у нас не таке блакитне, не такі білосніжні пляжі. Тому треба брати іншим, у будь-якому разі використовувати ті природні можливості, що у нас є – Карпати і два моря, те, за що люблять нашу країну і що є перевагою: менталітет, гостинність, доброзичливість, ця велика душевність наших людей, цікава кухня, давня історія деяких міст та їх атмосфера, зокрема Київ, абсолютно приголомшливе місто Одеса, Львів – на цьому потрібно розставляти акценти. Плюс треба розвивати якісь природні об’єкти, наприклад у нас є найбільша пустеля в Європі, але туди поки ніхто не їздить.

Фото: Гаврилюк С.

– Як вважаєте, що потрібно міняти, можливо, в інфраструктурному плані, щоб щось поліпшити і залучити передусім іноземних туристів?

– По-перше, потрібно розвивати імідж, він дуже страждає, над ним ніхто не працює. Україна ще не має таких хороших манер, як європейські країни, але в ній є сексуальність, дикість, соковитість, на цьому потрібно будувати кампанії, обіграти їх у плані маркетингу. По-друге, звичайно, – підтягнути інфраструктурний рівень: дороги, наявність готелів.

Також потрібно роз’яснити людям, які працюють на місцях у сервісі, що нам треба боротися за кожного іноземного туриста, вчити хоча б базові розмовні елементи англійської, нам потрібно бути щасливими і радісними, коли до нас приїжджають іноземці, як це відбувається в усьому світі. Це класно, коли до нас їдуть гості, адже це наше визнання.

Фото: Алексей Плиско

– Ви спілкуєтеся з багатьма мандрівниками, які живуть у різних країнах світу. Вони чули про Україну як про туристичну країну?

– Будемо говорити відверто, звичайно, коли ми кудись приїжджаємо, то всі дивуються, що у нас є такі просунуті люди, що ми робимо такі красиві поїздки. Дуже мало людей знає про туристичну Україну. Як правило, доводиться працювати з мінусового старту. Навіть не з нульового, тому що у людей є якийсь скепсис. І тобі потрібно вивести його в нуль, а потім уже заразити ідеєю, бажанням приїхати до нас. У мене виходить, багато хто вже приїжджав.

– Які нові проекти плануєте реалізувати? Можливо, у планах є якийсь проект, пов’язаний з Україною?

– One Lifе потрібно ще розвивати й розвивати, і хотілося б самому жити по ідеї. Щоб нова справа мене не з’їдала – це головна мета.

Звичайно, у нас є великі плани, і ми це робимо. Добре розуміємо, що в Україні не всі можуть дозволити собі навіть наші не дуже дорогі подорожі на яхтах, тому ми робимо такі виїзди на байдарках, кудись по Десні, в Одесу, до Львова, ми це любимо, просто рук не вистачає.

Фото: facebook.com/onestarlife, facebook.com/artsurin, onestarlife.com