Велосипедна мандрівка півночом Полтавщини: одна з двох полтавських пірамід, палац, дерев’яна церква та мальовничі береги Удаю.

Почалась ця мандрівка на станції Гребінка Полтавської області. Сюди якраз в зручний час прибувають дизелі з Черкас чи електрички з Києва. Перевага дизеля Д1 в тому що там є спеціальне місце для велосипедів, а тому їх не треба розбирати. За велосипед необхідно заплатити 50% вартості квитка. Скільки разів їздимо і скільки якісь місцеві когути бурчать що їм наші велосипеди заважать і взагалі, їздять тут.

Перші десятки кілометрів ну зовсім не цікаві – розбита дорога, невеличкі підйоми . З виїздом на трасу М 03 стає веселіше, але заважає зустрічний вітер. Поворот не туди, ґрунтовка і нарешті перший пункт – Березова Рудка

Березова Рудка

Селу Березова Рудка вже більше 300 років. Засноване воно в 1717 році гетьманом Іваном Скоропадським. При в’їзді в село впадає в очі новостворений парк. Була надія що далі будуть ідеальні дороги, але ні.

Садиба Закревських

Садиба Закревських збудована протягом другої половини 18 – 19 ст. В основі планування – дві взаємоперпендикулярні вісі. Головна йде від центрального входу до парадного двору, через палац і далі, по головній алеї парку до Шевченківського дуба.

Друга – спрямована від парадного двору на господарську зону, де розміщено будівлі служб, майстерень, складів.  

Центральна споруда – мурований двоповерховий палац, обабіч якого – видовжені одноповерхові флігелі, яку утворюють П – подібну композицію.

У Будівництві брав участь архітектор Є.І. Червинський. Територія обнесена муром, при виїзді ще збереглась альтанка.

Дерева закривають фасад, не дають передати через фото всю його красу, повністю охопити його і помістити в кадр.

Маєток неодноразово; відвідувавТарас Шевченко. Вперше він приїхав до Березової Рудки 2 липня, вдруге – в грудні 1843.

У травні і жовтні 1845 року та в січні 1846 Шевченко знову приїздив до Березової Рудки. Тут він почав писати поему “Кавказ”, намалював портрети власників – Платона і Ганни Закревських.

А в цьому приміщенні знаходиться Березоворудський історико – краєзнавчий музей. Відкритий він в 1974 на основі меморіальної кімнати Шевченка. Експозиція розміщена у 6 залах. Традиційно для краєзнавчих музеїв відтворює минулі події села. У музеї близько 5 тисяч експонатів, серед них матеріали про перебування Т.Г. Шевченка у Березовій Рудці, зокрема, унікальні фотографії Закревських – Гната Платоновича та його дочки Марії, документи і книги про життя Кобзаря і вшанування його пам’яті. У музеї збереглися меблі, посуд, венеціанське дзеркало, статуетки, вишивки та інші речі з садиби Закревських

Нові насадження біля альтанки  

Дроти і стовп псують головний фасад палацу.

Березоворудський парк

Березоворудський парк – пам’ятка садово – паркового мистецтва. Закладений у 18 столітті. Зростає понад 40 видів дерев та чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами, любив відпочивати Т.Г. Шевченко під час неодноразового перебування у Березовій Рудці. Майже  на 25 га росаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на ньому – два штучні острівки, засаджені плакучими вербами. Площа парку 45 га.

Тераси в парку. Все розвалене і завалене гіллям. Озера стали болотцями, містки прогнили. Якесь тотальне захаращення і розруха.

Влітку коли все буде в листі то якось по веселіше буде  

Довелось побувати в Березовій Рудці восени, в далекому 2010 році. То що я таки скажу – за 8 років все таки змінилось не в кращу сторону. Тоді ще в центрі села був маленький, але зоопарк, та навіть піраміда і клуб не стояли такою пусткою. Та  й гуртожиток не був розламаний. Сумно, хоч був тоді восени, а не навесні, але якось було все веселіше…  

Піраміда в Березовій Рудці

В Березовій Рудці знаходиться одна з двох полтавських пірамід. Родова усипальниця у формі піраміди побудована Гнатом Закревським в кінці 19 століття.

Гнат Закревський перебував на службі в імператора Олександра, був членом масонської ложі і дуже захоплювався єгипетською культурою. У поховальному спорудженні поєднувалися класичні форми єгипетської піраміди і язичницька атрибутика з православними символами. Вхід в каплицю «охороняла» привезена Закревським з Єгипту статуя богині Ісіди, а на портику над входом розташовувався православний хрест.

По центру зали знаходився православний вівтар з великим кам’яним хрестом. І. Закревський помер у 1906 р. в Єгипті, його забальзамоване тіло було доставлено в Березову Рудку і поховано в мавзолеї.

Знаходиться вона на цвинтарі, біля закинутого клубу. Після жовтневого перевороту піраміду, як і в Комендантівці розграбували. Комуністи пробували її знести – але техніка була безсила проти неї. Та так і залишили. Не знайшлося іншого місця в селі для клубу як біля усипальниці і цвинтаря, ну у комуністів своє відношення до смерті.

Ще 8 років назад вона була в кращому стані і зачинена. Зараз же замок зламаний і можна потрапити в середину  

Залишки минулої краси

Все потрохи руйнується.

А далі були мальовничі заплави річки Перевід

Води цього року багато в усих річках

Заливні луки

Вечірки

Невелике село Вечірки знаходиться на пагорбі, це особливо відчуваєш якщо вїзжаєш в село на велосипеді. Село цікаве тим що тут збереглась Успенська церква.

Час будівництва першої церкви у с. Вечірки Лубенського полку (тепер Пирятинського р-ну) не встановлено. Перша документальна згадка про існування храму відноситься до 1768. У 1787 була проведена його реконструкція. 1848 до північного, південного та західного притворів прибудували чотириколонні портики із трикутними фронтонами. Тоді ж дерев’яну покрівлю було замінено на металеву та прибудовано дзвіницю. 1861 до західного притвору добудували приміщення, яке об’єднало церкву і дзвіницю в одну споруду з головним входом до храму через дзвіницю. У цей же час церкву розширили, прибудувавши до північного і південного притворів по два приміщення. Ті, що примикали до вівтарної частини, використовувлися як ризниця і паламарня, інші — як службові приміщення. Проведена реконструкція дала можливість збільшити внутрішній об’єм церкви. 1865 з дозволу Полтавської духовної консисторії церкву і дзвіницю «при ней находящуюся» поставили на мурований цоколь.

У 1909–1910 споруду капітально відремонтували — пофарбували металеве покриття основного об’єму та дзвіниці, замінили шалівку, що захищала стінові конструкції від атмосферних опадів. Стіни храму та дзвіниці ззовні та зсередини пофарбували олійною фарбою у білий колір. Тоді ж за рахунок землі, подарованої козачкою Варварою Савівною Нагорною, було розширено територію сільського кладовища, а навколо церковного двору замінено дерев’яну огорожу.

У 1895 У. ц. володіла церковним капіталом у сумі 800 руб., 2 дес. церковної і садибної та 34 дес. ружної землі, мала будинок для священика, діяло земське училище. 1902 мала 5 дес. 441 кв. саж. церковної землі, у тому числі 2 дес. 441 кв. саж. під погостом і кладовищами та 35 дес. 300 кв. саж., у тому числі 300 кв. саж. садибної, ружної землі, діяли церковна б-ка та земська школа. 1912 мала 30 дес. ружної землі, квартиру для священика.

У 1895 службу відвідувало 980 душ обох статей. 1902 до парафії належало с. Вечірки, у якому проживало 1124 душ парафіян обох статей, 1912–1147 душ різних станів.

Після завершення робіт (1910 р.) церква мала досить ефектний вигляд, незважаючи на 150 років існування. Це була однобанна, хрещата у плані, дев’ятидільна (за рахунок добудованих чотирьох невеликих приміщень) споруда з прибудованою двоярусною дзвіницею, яка мала наметове завершення. Над середохрестям знаходився встановлений за допомогою парусів шестигранний світловий барабан, кожна площина якого прикрашалася прямокутним вікном із дерев’яними сандриками. Завершувався барабан наметовим покриттям із декоративним ліхтариком та цибулястою маківкою з підхресним яблуком та хрестом.

У роки радянської влади У. ц. було закрито, центральний світловий барабан демонтовано, покрівля зроблена двосхилою та вкрита шифером. Тривалий час споруда використовувалася для господарських потреб місцевого колгоспу.  Судячи по оголошенням на стовпах служба станом на квітень 2018 року ведеться

Пирятин

Містечко оминаємо по об’їзній. Саме містечко варте того що приїхати сюди на день. Одним із цікавих об’єктів міста є водонапірна вежа, яка відома по радянській кінострічці “Королева бензоколонки”. Поруч ще є автентичне кафе з такою назвою і автостанція. Базар, кафешки,заправки і стоянки тягнуться майже на кілометр вздовж траси.

Велика Круча

Цей бокал видно з траси М 03, на вказівнику  написано, що це перша в Україні пивоварня з рестораном.  Пиво варять один сорт – світле, тара тільки 1.5л ПЕТ. Досить таки смачне і легке пиво, ціна ресторанна –  93 грн за 1.5 л. На території є що подивитись, але це вже для іншої подорожі.  

Мирний атом

В кінці села є кемпінг і готелі. З вежі відкривається такий от вид на річку Удай

Сюди варто приїхати з ночівлею – влітку не тільки можна помилуватись Удаєм, а ще й по ньому прокататись на човні чи катамарані.

Олександр Ткаченко відомий у туристичних колах як Сашко Дніпрович  ー мандрівник, тревел-блогер.