Богуслав одне з найдревніших міст Київщини. Тут можна подивитись історичну забудову та відпочити на мальовничій річці Рось.
Як доїхати до Богуслава?
З Черкас йде прямий автобус із автостанції на залізничному вокзалі, але краще сідати на автовокзалі, якщо збираєтесь купувати квиток в касі.
Автобус Черкаси – Біла Церква
Черкаси АС-2 09:10 – Богуслав 12:35
Богуслав 17:20 – Черкаси АС 20:05
З Києва доїхати теж не проблема – самий економний варіант сісти на електричку до Миронівки, а звідти автобусом до Богуслава
Миронівка — Богуслав
06:00, 07:10, 07:50, 09:00, 10:10, 10:30, 11:30, 12:20, 13:00, 13:50, 14:40, 16:10, 17:10
А автомобілем доїхати зовсім не проблема – це ж не Одеська область, дороги тут потрохи латають.
Прогулянка вздовж Росі
В Богуславі автостанція знаходиться прямо на острові на річці Рось. Вже вийшовши з автобуса бачиш перші атракції містечка. Місто невелике, всього 17 тисяч жителів, але дуже зелене і затишне, розділене річкою Рось.
Поруч біля автостанції стоїть пам’ятник Марусі Богуславці.
Мару́ся Богусла́вка — легендарна українська героїня XVI та XVII ст. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Марусю взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Відома козацька дума цього періоду оповідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку і темниці. Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 невільних (за іншими варіантами думи 33 роки) років. Дивно, вона не повертається з ними додому, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне поєднання до землі свого походження. (с)
Серед брил попадаються і з привітом з минулого. Цікаво хто і коли намагався цей камінь обробити.
Нагадало Крим
Ще хатки над Россю
Міст, який з’єднує острів, де знаходиться автостанція з центром міста.
Вид в сторону гранітного оголення
Влітку тут мабуть людно
Через приватний сектор пробираємось до природної пам’ятки – Богуславського гранітного оголення
Богуславське гранітне оголення – геологічний пам’ятник природи. Скелі висотою 10-12 м розташовані вздовж русла річки Рось в центральній частині Богуслава.
У долині річки по її схилах ефектно розкидані врослі в землю гранітні брили. Вік богуславських гранітів становить 2 млрд. років.
У місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги. Одне з таких місць з глибокою ванною, над якою нависає висока скеля, місцеві жителі називають “Ямою”.
Звісно восени ніхто не купається. На альтанці в цей день було людно від весіль що приїжджали сюди фотографуватись.
На жаль місцеві як завжди не цінують красу що поруч. Навколо багато сміття і надписів на гранітах.
Не перестаю дивуватись як дерева умудряються рости між брил.
Вулицями міста
Фортеця під назвою Богуславль в літописі за 1195 рік, поряд з Каневом і Корсунем згадується як одна з трьох найбільш укріплених південних прикордонних форпостів Київської Русі. Але і це не врятувало його від повного руйнування монгольською ордою в 1240 році. Наступна інформація про Богуслав датована 1591 роком, коли польський король Сигізмунд III віддав його у володіння волинському воєводі князю Острозькому. У 1620 році місто отримуэ Магдебурзьке право і герб. Під час війни в 1648 році поляки були на кілька років вигнані з міста і він став сотенним містечком Білоцерківського, а потім – Корсунського полку. У 1777 р польський король подарував Богуславське староство князю С. Понятовського, а в 1793 р воно увійшло до складу Російської імперії. У 1796 році Богуслав став повітовим містом, яким залишався до 1846-го.
У ХІХ столітті у Богуслав побувало багато відомих людей. Серед них Пушкін і Гоголь. Уродженцем Богуслава був художник Іван Сошенко, а його друг Тарас Шевченко неодноразово бував у місті. У 1859-61 роках в богуславському духовному училищі працював Іван Нечуй-Левицький, який, до речі, тут же й навчався (1847-52). 1877 року до Богуслава приїхав 18-річний Соломон Рабинович (Шолом-Алейхем). Три роки він працював учителем дочки багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Майбутній всесвітньовідомий письменник закохався в свою ученицю. 1883 року всупереч волі Елімелеха Соломон викрав Ольгу Лоєву та одружився з нею. А в 1885-му до міста приїхала Марко Вовчок. Перед переїздом до Хохітви рік вона прожила у Богуславі
По кількості збережених будівель здається що Богуслав з відривом випереджає Черкаси.
Містечко маленьке то ж історичний центр зовсім поруч біля автостанції.
Мерія розташувалась в шикарному будинку Покраса, 1887 року побудови. Цікаво було б глянути на його інтер’єри.
А в цьому будинку 1909 рокуМузей історії Богуславщини. Музей хоч і маленький, але мабуть один з найкращих в центральному регіоні. Цікаве розташування кімнат – ти йжеш від епохи до епохи то піднімаючись то спускаючись. Ціна за вхід традиційно символічна.
В дворі музею знаходиться пам’ятний знак богуславському полковнику Самійлові Самусю
Як і сто років назад ця будівля використовується для торгівлі
Далі по вулиці найстаріша будівля міста.
Кам’яниця – пам’ятка архітектури місцевого значення.
Просто неймовірно що вона збереглась. Зазвичай в містечках Наддніпрянщини такого віку тільки церкви.
Як каже Вікіпедія: Хедер або так звана «Кам’яниця» — вважається найдавнішою будівлею Богуслава. Ця масивна будівля, зведена 1726 року для потреб єврейської громади Богуслава, а саме у ній містилася еврейська початкова школа — хедер, після революції — клуб для глухонімих, під час Другої світової війни — в’язниця гестапо і вже по війні у кам’яниці відкрився музей комсомольської слави. 22 серпня 2006 року тут відкрито музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва
Вона була зачинена, чи працює зараз музей невідомо.
Якщо відійти від центру можна знайти ще декілька цікавих будиночків.
В Богуславі ще залишились чисто радянські магазини
Затишні дворики
Тихі вулички
Типовий для райцентру центр
Це мабуть ще тільки в Черкасах немає таких парасольок
Дерев’яні скульптури невизначеного віку і сюжету
Річка Рось
Фонтанчик біля єдиного закладу де можна було в суботу перекусити
Культові будівлі міста
Троїцька соборна церква головна пам’ятка Богуслава.
Її добре видно здалеку, не помітити її неможливо.
Збудували її у 1862 році на місці старої дерев’яної церкви.
Будівля зведена в нетиповому для українських православних храмів стилі. Це кругла в плані, оточена колонадою велика ротонда з прибудованою дзвіницею. Парадний фасад церкви – чотирьохколонний портик тосканського ордеру.
Чимось мені вона нагадала церкву у Вербівці Кам’янського району Черкаської області.
Поза межами історичного центру Богуслава, знаходиться наймаловідоміший костел Київщини — костел Святого Владислава, який є парафіяльним храмом римо-католицької парафії Зішестя Святого Духа. Храм збудовано у 1819–1825 роках. Костел було закрито 1927 року. 2008 року місцевими римо-католиками розпочалися роботи з повернення костелу.
У жовтні 2009 року було зареєстровано римо-католицьку громаду м. Богуслава. І вже за кілька днів власник будівлі дозволив правити Службу Божу у приміщенні костелу. У жовтні 2012 року відбулося урочисте перенесення в храм статуї Діви Марії з каплички при колишній плебанії, а 19 травня 2013 року освячено хрест, встановлений на костелі. У червні 2014 року приміщення колишнього костелу офіційно повернули вірянам. Нині святиня потребує капітального ремонту. У майбутньому планується повернути костелу його первісний вигляд
Меморіали, пам’ятники Богуслава
Пам’ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам’ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі». Дуже актуальний надпис і для сьогодення.
Пам’ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС
Пам’ятний знак Алімпію Галику, головному маляру Києво – Печерської Лаври
Погруддя Тараса Шевченка теж є в місті
Пам’ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам’ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста
Щаслива селянка неподалік від костьолу
Пам’ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинули під час війни 1941—1945 рр
Пам’ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р
Пам’ятник комуністам порубаним в 1917 – 1920 роках
Монумент на честь комсомолки-партизанки Марини Гризун, яка загинула 28 липня 1943 року у камері катівні ґестапо
Богуслав ідеальне містечко для подорожі вихідного дня як з Києва так і Черкас чи будь – якого іншого міста. А влітку ще й можна покупатись в Росі. В місті є готель з досить таки демократичними цінами.
Олександр Ткаченко відомий у туристичних колах як Сашко Дніпрович. Мандрівник, тревел-блогер. Живе в Черкасах, активно подорожує всією Україною, але акцент робить на велосипедні мандрівки маловідомими куточками Черкащини.